Вера Воўк
Ве́ра Во́ўк (укр.: Віра Вовк, парт.: Vira Vovk; паводле пашпарту Wira Selanski; 2 студзеня 1926, Барыслаў, цяпер Львоўская вобласць ― 16 ліпеня 2022, Рыа-дэ-Жанейра, Бразілія) ― бразільская і ўкраінская пісьменніца, паэтэса, літаратуразнаўца, драматургіня, перакладніца, навукоўца[3].
| Вера Воўк | |
|---|---|
| укр.: Віра Вовк | |
 | |
| Асабістыя звесткі | |
| Імя пры нараджэнні | Віра Остапівна Селянська |
| Дата нараджэння | 2 студзеня 1926 |
| Месца нараджэння | |
| Дата смерці | 16 ліпеня 2022[1] (96 гадоў) |
| Месца смерці | |
| Грамадзянства | |
| Альма-матар | |
| Месца працы | |
| Прафесійная дзейнасць | |
| Род дзейнасці | пісьменніца, перакладчыца, літаратуразнаўца |
| Гады творчасці | 1947-2022 |
| Мова твораў | нямецкая, украінская мова і партугальская мова |
| Дэбют | 1947 |
| Прэміі |
Q16157702? (2012) |
| Узнагароды |
  |
 Медыяфайлы на Вікісховішчы | |
.svg){kind=small}
Біяграфія правіць
Нарадзілася 2 студзеня 1926 года ў Барыславе (украінскія землі даваеннай Польшчы, цяпер Львоўская вобласць) у сям’і лекара і археолага. Вырасла на Гуцульшчыне ў мястэчку Куты. Вучылася ў гімназіі ў Львове, потым у сярэдняй жаночай школе імя Клары Шуман у Дрэздэне[4].
З 1945 г. у эміграцыі, спачатку ў Германіі, пазней у Бразіліі. Вывучала германістыку, славістыку і музыкалогію ў Цюбінгенскім універсітэце. У 1949 годзе разам з маці пераехала ў Рыа-дэ-Жанейра, дзе скончыла ўніверсітэт, таксама стажывалася ў Калумбійскім універсітэце (Нью-Ёрк) і Мюнхенскім універсітэце, дзе таксама вывучала параўнальнае літаратуразнаўства. Атрымала ступень доктаркі філасофіі[5].
Пасля атрымання адукацыі яна стала прафесаркай нямецкай літаратуры ў Дзяржаўным універсітэце Рыа-дэ-Жанейра. З 1957 г. загадніца кафедрны германістыкі гэтага ўніверсітэта[6].
Актыўна прапагандавала ўкраінскую культуру і мову. Праводзіла літаратурныя прэзентацыі, лекцыі, аўтарскія вечары па ўсім свеце[7].
Вера Воўк памерла 16 ліпеня 2022 года ў Рыа-дэ-Жанейра[8].
Творчасць правіць
Чаліца літаратурнай суполкі New York Group (NYG)[9].
За час творчай дзейнасці В. Воўк выдала дзясяткі ўласных кніг паэзіі, прозы, п’есаў. Як перакладніца яна пераклала на ўкраінскую мову цэлую плеяду вершаў еўрапейскіх аўтараў. Акрамя таго, пераклала ўкраінскіх аўтараў на нямецкую і партугальскую мовы[10].
Свой літаратурны псеўданім Віра Селянская ўзяла ад прозвішча аднаго з дзядоў. Пісала свае творы пераважна на ўкраінскай, а таксама на нямецкай і партугальскай мовах. Стварала філасофскую лірыку (зборнік «Зоря провідна» (1955), «Чорні акації» (1961), «Меандри» (1979))[11].
Творы правіць
Па-ўкраінску правіць
Паэзія правіць
- Юність. — Прудентопіль Накладом о. Володимира Ханейка 1947.
- Зоря провідна. — Мюнхен: Молоде Життя 1955.
- Елегії. — Мюнхен: Українське видавництво, 1956.
- Чорні акації. На горі. — Мюнхен: Ріо-де-Жанейро, 1961.
- Relógio Solar. — Rio de Janeiro: Gráfica Editora Arte Moderna, 1964.
- Любовні листи княжни Вероніки до кардинала Джованнібаттісти. На горі. — Мюнхен, 1967.
- Каппа Хреста. — Мюнхен: Сучасність, 1969.
- Меандри / Meandros / Meander. — Ріо-де-Жанейро: Companhia Brasileira de Artes Gráficas, 1979.
- Мандаля / Mandala. — Ріо-де-Жанейро: Companhia Brasileira de ArtesGráficas, 1980.
- Жіночі маски. — Ріо-де-Жанейро; Женева: Companhia Brasileira de Artes Gráficas, 1993.
- Молебень до Богородиці / Oratorium fur die Gottesmutter / Oratorio a Mae de Deus. — Ріо-де-Жанейро; Женева: J.Di Giorgio &Cia.Ltda, 1997.
- Поезії. — Київ: Родовід, 2000.
- Писані Кахлі, 1999.
- Віоля під вечір, 2000.
- Півні з Барселошу, «Родовід», Ріо-де-Жанеро — Київ, 2004.
- Маївка для Богородиці Коралів, «Родовід» Ріо-де Жанеро — Київ, 2004.
- Ромен-зілля, «Пороги», Дніпропетровськ, 2007.
- Обарінки, «Пороги», Дніпропетровськ, 2010.
- Зеніт, «БаК», Ріо-де-Жанейро — Львів, 2012.
- Варіяції на тему кохання, «Кур'єр Кривбасу», березень-квітень-травень, 2012.
- Сатирикон, «БаК», Ріо-де-Жанейро — Січеслав — Львів, 2012.
- Зі скрині Забутих Предків, «Кур'єр Кривбасу», жовтень-листопад-грудень, 2013.
Проза правіць
- Леґенди, «Молоде життя», Мюнхен, 1955.
- Казки, «Дніпрова хвиля», Мюнхен, 1956.
- Духи й дервіші, «Українське видавництво», Мюнхен, 1956.
- Lendas, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Rio de Janeiro, 1959.
- Вітражі, «На горі», Ріо-де-Жанейро — Мюнхен, 1961.
- Святий гай — Bosque sagrado, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро, 1983.
- Карнавал — Carnaval, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро, 1986.
- Проза, «Родовід», Київ, 2001.
- Сьома печать, «Родовід», Київ — Ріо-де-Жанейро, 2005.
- Каравела, «БаК», Львів, 2006.
- Напис на скарабею, «БаК», Львів, 2007.
- Маскарада, «Факт», Київ, 2008.
- Коляда на Щедрий Вечір, «БаК», Львів, 2008.
- Тотем скальних соколів, «БаК», Львів, 2010.
- Тотем скальних соколів, «Соборність», Ізраїль, 3-4’2011.
- Знамено, «БаК», Львів, 2011.
- Чар-писанка, «БаК», Львів, 2012.
- Спілкування з опалевим метеликом, «Березіль», Харків, 9-10’2012.
- Книга Естери, «Кур'єр Кривбасу», січень-лютень-березень, 2013.
- Диптих, «БаК», Львів, 2013.
- Паломник, «БаК», Львів, 2013.
- Спомини/публіцистика. Спогади. Київ: Родовід, Київ, 2003.
- Мережа. Львів: БаК. 2011.
- Човен на обрію. Львів: БаК. 2014.
- Бабине літо: остання книга спогадів. Ріо-де-Жанейро: Contraste. 2016.
- Місячне павутиння. Ріо-де-Жанейро: Contraste. 2017.
- Вітряк на перехрестю. Ріо-де-Жанейро: Contraste. 2018.
П’есы правіць
- Скарб царя Гороха, 1962.
- Смішний святий, «Слово», Нью-Йорк, 1968.
- Триптих, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро,1982.
- Іконостас України, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де Жанейро, 1988.
- Іконостас України, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро — Женева, 1991.
- Вінок троїстий, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро — Нью-Йорк, 1991.
- Казка про вершника, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де Жанейро — Нью-Йорк, 1992.
- Зимове дійство, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро — Женева, 1994.
- Весняне дійство, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро — Женева, 1995.
- Театр, «Родовід», Київ, 2002.
- Настася Чагрова, 1991.
- Козак Нетяга, 1991.
- Крилата скрипка, 1991.
- Казки і містерії, «БаК», Ріо-де-Жанейро — Київ — Лівів, 2013.
Па-партугальску правіць
- Wira Wowk. Aquarelas. Rio de Janeiro: Editora Velha Lapa. 2005.
Навуковыя працы правіць
- Pequena Antologia da Lírica Alemã, «Gráfica Editora Arte Moderna», 1963.
- Renovos de Mitos, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1986.
- Fábulas de Cabo Frio, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1985.
- Formas (hai-kai — gazéis — triolés — rondéis), «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1985.
- A Poesia de «niedere minne» de Walther von der Vogelweide, «Impressora Velha Lapa», RJ, 1997.
- Correntes da Literatura Alemã, «Editora Velha Lapa», RJ, 1997.
- A Balada Alemã, «Editora Velha Lapa», RJ, 1998.
- Antologia da Lírica Alemã, «Editora Velha Lapa», 1999.
Зноскі
- ↑ http://bukvoid.com.ua/events/sum/2022/07/16/164320.html
- ↑ https://novynarnia.com/2022/07/16/pomerla-vyznachna-ukrayinska-pysmennyczya-z-brazyliyi-vira-vovk/
- ↑ Вовк Віра // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К.: Тека, 2006.
- ↑ Вовк Віра // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К.: Тека, 2006.
- ↑ Віра Вовк. Доповнення до бібліографії Віри Вовк (до 2011) // Віра Вовк. Мережа. Львів: БаК. 2011. 127 стор.: 105—127.
- ↑ О. Г. Астаф'єв, І. М. Дзюба. Вовк Віра // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.]; НАН України, НТШ. — К.: [б. в.], 2005. — Т. 4: В — Вог. — С. 675—676.
- ↑ Коцюбинська М. Метамарфози Віри Вовк // Коцюбинська Михайлина. Мої обрії. ТІI. — Київ: Дух і література, 2004. — С. 56-81.
- ↑ Ярослава Мельник, Пам’яті Віри Вовк, Збруч, 16.07.2022, https://zbruc.eu/node/112537
- ↑ Коцюбинська М. Метамарфози Віри Вовк // Коцюбинська Михайлина. Мої обрії. ТІI. — Київ: Дух і література, 2004. — С. 56-81.
- ↑ Покальчук Ю. Різні світи Віри Вовк // Всесвіт. 1990. № 2.
- ↑ Віра Вовк (Віра Остапівна Селянська), sites.utoronto.ca/elul/